«Країни моєї скорботні роки»

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

- Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

Понад 85 років минуло від страшних днів голодомору. Так жахливо навіть зараз ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це в урожайний рік. Пухли старі й малі, вимирали родинами й селами.

23 листопада 2019 року працівники бібліотеки-філії № 2 запропонували всім охочим приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті!». Біля виставки – смуток «Країни моєї скорботні роки» користувачі згадали та вшанували пам'ять загиблих українців, запаливши свічку.

Хай у кожній душі, в кожному серці запалає свічка скорботи, хай заговорять усі свідки тих страшних днів, хай будуть завжди доглянутими могили безневинних жертв, бо «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». Пам'ятаймо про це завжди.