Муза срібного століття

 

«І головне - я ж знаю, як мене будут любити ... через сто років», - писала Марина Цвєтаєва. І люблять…

Ви давно не зустрічалися з поезією, що б'є навідліг? У вас мало часу, але є десять хвилин, в які хочеться, щоб були тиша, тільки ви, кращі вірші і сеанс зв'язку з глибинами власної душі? Тоді вам варто знати, що сьогодні день смерті Марини Цвєтаєвої, поетеси, яка залишила нам такі рядки, від яких серце йде в п'яти і повільно повертається назад.

Запрошуємо всіх шанувальників творчості Марини Цвєтаєвої на літературне побачення «Муза срібного століття» в бібліотеку-філію № 2.

**************** 

Моим стихам, написанным так рано,
Что и не знала я, что я - поэт,
Сорвавшимся, как брызги из фонтана,
Как искры из ракет,

Ворвавшимся, как маленькие черти,
В святилище, где сон и фимиам,
Моим стихам о юности и смерти,
- Нечитанным стихам! -

Разбросанным в пыли по магазинам
(Где их никто не брал и не берет!),
Моим стихам, как драгоценным винам,
Настанет свой черед.